Каталог товарів та послуг "Нікос-Буд"

Image
Image
Image
Image
Двокамерні пластикові септики
Image
Image
Септик з бетонних кілець
Image
Кесон, погреб з гідробетону
Кесон пластиковий
Септики, льохи, кесони серії
Буріння свердловин на воду
Зливова каналізація, ливнівка, дренаж та полив ділянки
Септик пластиковий
Каналізаційні насосні станції
Фільтри для води, системи водоочищення та водопідготовки
Басейни дерев'яні або пластикові
Image
Будівництво бомбосховищ та бункерів
Помилки при монтажі септиків
Системи опалення приватного будинку
Image
Ремонт та заміна насосів
Відстань від септика до будинку

Відстань від септика до будинку

Яка відстань від септика до будинку має бути?

 

Септик є автономна споруда, що служить для збору та очищення побутових стоків та відходів життєдіяльності людини. Їх встановлюють на прибудинковій території за відсутності підключення до центральної каналізації.

При монтажі важливо правильно розрахувати відстань від септика до будинку, так як вміст цієї каналізації може завдати шкоди навколишньому середовищу та здоров'ю людей, що проживають у будинку. Побутові стоки містять отрути, патогенні бактерії, які можуть потрапити до ґрунтових вод, у тому числі й у колодязь.

Друга потенційна небезпека близького розташування – виникнення протікання, що може спричинити підмивання фундаменту будинку. Крім того, від септика виходить неприємний запах, тому його слід видалити від місць, де постійно перебувають люди. Вирішенням проблеми може стати станція біологічної очистки, яка не видає взагалі ніяких ароматів і може бути встановлена ​​практично впритул до будинку.

Схема влаштування септика

Регулюючі норми

Зважаючи на загрози та ризики, що несуть у собі локальні очисні споруди, законодавством встановлено норми монтажу таких станцій для захисту здоров'я людей та збереження сприятливої ​​екологічної обстановки.

У списку зібрані норми БНіП, що регулюють встановлення септиків на прибудинковій території силами громадян:

  • 2.04.02-84 – процес водопостачання житлового об'єкту;
  • 2.04.03-85 – норми будівництва автономної каналізації;
  • 2.04.01-85 – вимоги до водопроводу.

Також при спорудженні септика біля будинку необхідно враховувати дві норми СанПіН:

  • 2.1.5.980-00 – санітарна охорона водосховищ;
  • 2.2.1/2.1.1.1200-03 – правила визначення меж санітарної зони.

Будівництво каналізації на промислових ділянках підлягає обов'язковому узгодженню СЕС, але приватникам це не потрібно. Багато хто думає, що доведеться розробляти проект, подавати його на погодження, але це неправда. Можна скласти планування самостійно, орієнтуючись на норми та цифри, зазначені у вищезазначених документах.

Якщо все це здається вам надто складним і тимчасовим, то краще звернутися до фахівців. Вони проведуть аналіз ділянки, визначать оптимальне місце розташування та розроблять схему установки септика. Зазвичай ці послуги входять до комплексного сервісу, що надається компаніями, спеціалізацією яких є монтаж септиків.

Відстань від септика до будинку

Установка локальної каналізації на максимально можливій відстані від котеджу – не оптимальне рішення. Труби каналізації повинні розташовуватися під нахилом 20 мм на погонний метр. Що далі очисна споруда від будинку, то нижче входить у септик труба. Чим нижче входить труба, тим менший корисний об'єм накопичувача. Існує параметр "максимальна глибина врізу". До цієї позначки цілком можна врізатися в очисну споруду без жодних проблем.

Відстань від септика до будинку

Відповідно, рекомендовані в нормах 5 метрів – оптимальна мінімальна відстань від септика до житлової будівлі.

Багато хто плутає поняття «туалету» та «септика», стверджуючи, що ЛОС потрібно видаляти від будинку на 10 метрів, як зазначено у СНіП 2.07.01-89. Вважати їх рівнозначними не можна, причому в нормативі йдеться саме про туалет.

Септик у своєму основному значенні згадується у БНіП 2.04.03-85. Відповідно до тексту документа, санітарна зона від колодязя дорівнює 8 метрам, від септика – 5 метрів.

Проте норматив не вказує обмеження та параметри цих самих санітарних зон. При цьому мінімально допустима відстань менша, ніж до туалету, а це ще раз доводить, що септик безпечніший за звичну вигрібну яму.

Фільтруючі поля слід видаляти від будинку на відстань, яка визначається їх продуктивністю:

  • 1 кубометр на добу – 8 метрів;
  • 2 кубометри на день – 10 метрів;
  • 4 кубометри на добу – 15 м;
  • 8 кубометрів – 20 м;
  • 15 кубометрів на день – 25 м.

Порівнявши ці показники, можна зробити висновок, що колодязь, що фільтрує, можна встановити ближче, ніж поля, тому варіант з колодязем більше підходить для маленьких ділянок, а фільтруючі поля вдасться спорудити тільки на просторій прибудинковій території.

Відповідно до СанПіН 2.2.1/2.1.1.1200-03, при проектуванні установки очисної споруди слід враховувати характер проживання в будинку (сезонний чи постійний), кількість мешканців та обсяги відходів на день.

Відстань від септика до інших об'єктів

Вивчаючи норми СНіП та СанПіН для будівництва септиків, не забувайте про важливість інших об'єктів.

  • Між деревами та каналізацією дотримуються відрізок не менше 4 метрів, оскільки потужна коренева система може пошкодити труби;
  • З чагарниками простіше – їх можна висаджувати з відривом 1 метра;
  • Відстань до автомобільної траси або асфальтової дороги не повинна бути меншою за 5 метрів (причина обмеження у негативному впливі вібрації від дороги на конструкцію септика);
  • Газопровід повинен розташовуватися на відстані 5 метрів;
  • Відстань від септика до лазні, сауни, вбиральні, душу, окремих садових будівель має бути, як мінімум, 8 метрів;
  • Те саме відстань – 8 м – має відокремлювати колодязь і вбиральню чи компостний пристрій;
  • Ставки, річки, озера та струмки, навіть якщо вони не є джерелами водозабору, мають бути щонайменше за 10 метрів від каналізації.

Згадані правила потрібно дотримуватись і щодо об'єктів на суміжній ділянці.

Допустимі відстані до інших об'єктів

Також слід розуміти, що септики бувають різні. Є конструкції з бетонних кілець без дна та саморобні станції, побудовані з недоліками та помилками. Їх краще використовувати верхні межі норм.

Орієнтуватися на мінімальну відстань можна лише покупцям сучасних пристроїв, які відповідають типу будівництва та підходять за продуктивністю. Найкращий варіант - установка станції біологічної очистки, яка безперебійно функціонуватиме практично поряд з будинком, не видаючи неприємних запахів. Головне, підібрати потрібний обсяг із розрахунку кількості мешканців у будинку.

Джерела питної води

Згідно з санітарними та будівельними нормами, водозабір повинен бути віддалений від системи каналізації як мінімум на 30 метрів. Причому в цьому випадку джерело питної води має перебувати вище під час руху у напрямку течії стічних вод. Визначити точні координати оптимального розташування допоможе гідрогеологічне дослідження ділянки.

Якщо ґрунт на території піщаний, допустима відстань збільшується до 50 метрів.

Багато хто впевнений, що чим далі поставити локальну очисну споруду від водозабору – тим краще. Але це завжди можливо, оскільки розміри ділянки обмежені. У такій ситуації слід вивчити рівень захисту підземних вод, які бувають:

  • Захищені – міжпластові води із суцільною водостійкою покрівлею в межах меж зони санітарної охорони. Наявність водостійкої покрівлі виключає забір води з недостатньо захищених шарів грунту, що лежать вище.
  • Недостатньо захищені підземні води – ґрунтові води безнапірного горизонту та міжпластові води, які живляться у санітарній зоні з вищерозташованих шарів через «дренажні» породи або так звані гідрогеологічні вікна.

Отже, межа 1-го поясу санітарної зони повинна бути в 30 і 50 см від свердловини. Якщо водозабір виготовляється із захищених вод, то ці відстані можна скоротити, погодивши перепланування з центром держанепіднагляду.

Межі ділянки

Думаючи про безпеку власного будинку, враховуйте близькість сусідського котеджу.

Якщо ви дотрималися норми та встановили локальну очисну споруду на відстані 5-8 метрів від свого житла, але каналізація виявилася за 2 метри від будинку сусіда – це груба помилка. Цифра, на яку варто орієнтуватися – 2 метри від огорожі. Також рекомендується узгодити проект спорудження каналізації із сусідами.

Як вибрати місце

  1. Намалюйте план ділянки, вказавши всі об'єкти його території. Підпишіть їх розміри та уточніть відстань до джерела питної води. Не забудьте виміряти відстань до паркану сусіда та об'єктів на його ділянці, автодорогу, великі насадження.
  2. Окресліть колами зони обмеження навколо об'єктів, уточнивши їх у нормах СанПін та БНіП. Вільне місце – це оптимальний майданчик для монтажу септика.
  3. Виділіть місце для колодязя та фільтраційних полів.
  4. Уточніть, чи не прокладено у вибраному місці будь-які комунікації.

Що робити, якщо мало місця

Якщо після проведених вимірювань виявляється, що місця для встановлення локальної очисної споруди на ділянці не вистачає, потрібно шукати альтернативного рішення. Їм може стати встановлення станції біологічної очистки.

Облаштовувати септик, оминаючи нормативи, заборонено законодавством (у нормативних актах передбачені штрафи). Крім того, ризик протікання через помилки під час будівництва ніхто не скасовував. До слова, абсолютну герметичність септик з бетонних кілець не гарантує.

Крім невеликої площі, проблемою може стати і рельєф ділянки, склад ґрунту – всі ці параметри впливають на мінімальну відстань.

Септик на невеликій ділянці

Раніше в таких ситуаціях люди споруджували вуличні туалети із накопичувачами, які не підключені до трубопроводу. Це негігієнічний, незручний, неекологічний спосіб облаштування каналізації, який став пережитком минулого.

Другий варіант – використання біотуалетів, виробники яких щороку постачають дедалі інноваційніші рішення. Ця опція підійде для сезонного проживання, але в будинку, де постійно знаходиться ціла сім'я, вона не вирішить проблему. Є біотуалети з переробкою, але вони коштують від 60 до 150 тисяч рублів, тому їхня установка в російських реаліях просто нерентабельна.

Ситуація не є безвихідною, існує альтернативне рішення – станція біологічного очищення. Пристрій є герметичною спорудою з декількома відсіками, що переробляє стоки за допомогою аеробних бактерій.

Відходи їхньої життєдіяльності перетворюються на мул, схожий на річковий. Стік очищується за допомогою бактерій на 97%. Це важлива відмінність станцій біологічної очистки у цьому, що вони роблять глибоку очищення, потім не здатні септики.

  • Головна перевага такого рішення для власників невеликих ділянок – можливість встановлення поблизу будинку, всього за кілька метрів від його стін. При цьому не потрібно споруджувати довгий водогін і фундамент для установки станції.
  • Для роботи пристрою не потрібно споруджувати поля фільтрації, які займають багато місця. Справа в тому, що очищену воду можна зливати прямо в грунт або використовувати для поливу рослин, що не плодоносять.
  • Обслуговування не потребує виклику асенізаторської машини. Іл потрібно періодично відкачувати за допомогою насоса, але на утилізацію не доведеться витрачати сил і часу – його можна застосовувати як добрива.
  • Станція компактна і не вимагає виклику спеціалістів для встановлення.
  • Для роботи станції та очищення стоків не потрібно влаштовувати поля фільтрації та докуповувати додаткове обладнання, як це відбувається під час облаштування септика. У результаті ціна обох варіантів майже зрівнюється.
  • Станцію біологічного очищення можна поставити на будь-якому грунті, чи то піщаний, кам'янистий чи рухомий грунт. Високоміцний багатошаровий корпус витримує навантаження та не вимагає стабілізації та фіксації в ямі.

При цьому потрібно знати, що для роботи таких пристроїв потрібна електрика. Хоч енергоспоживання невелике (порівняно зі споживанням однієї лампочки), але для функціонування потрібно підключити будинок до електрики.

Також, вибираючи станцію біологічної очистки, треба розуміти, що вона нездатна переробити будівельне сміття, агресивну побутову хімію. Більше того, такі «вкидання» можуть порушити її роботу.

Виходить, що станція біологічної очистки – єдине можливе законне рішення для невеликих прибудинкових територій, де просто неможливо встановити інші види автономної каналізації. Зробивши вибір на користь цього варіанту, доведеться використовувати миючі засоби і слідкувати за тим, що зливаєте в раковину, але всі ці обмеження перекриваються вагомими перевагами цієї автономної системи.